мовна сім'я

МОВНА ГРА - поняття, яке визначає інтелектуальну діяльність, що виражається в описі світу, об'єкта, предмета тощо через цілісну замкнуту систему речень, організовану сукупністю правил, недотримання яких призводить до припинення М.г. Вітгенштайн вирізняє М. г. навчального характеру (гра, яка навчає людину мови у широкому сенсі) та М. г., що являє собою "форму життя", "аспект бачення", пізнання світу. М. г. - це контекст, детермінований "аспектом бачення", тому її істиннісне значення зумовлене "критерієм достовірності". Різні мовні ігри не мають узагальнюючих ознак, вони можуть бути розподілені на групи "сімейних подібностей" на підставі спільної ознаки чи предмета опису Ц. я концепція М. г. продемонструвала, що зміна правил різних "ігор" призводить до повного абсурду. Поняття М.г. справило вплив на концепції філософів-аналітиків і лінгвістичну філософію.

1. n

1) мова; мовлення; мовна діяльність

2) дар слова

3) говірка; вимова; манера говорити; характер вимови

4) промова, виступ, спіч

5) розмова

6) мова; діалект

7) звучання (музичного інструмента)

8) чутка, поголос

9) театр. репліка

10) можливість розмовляти (з кимсь)

11) згадка (про щось)

2. v

1) виголошувати промову, звертатися з промовою

2) викладати (стверджувати) щось у своїй промові

* * *

1) n мова; мовна діяльність; дар мови ( faculty of speech); усне мовлення

2) вимова, манера говорити; характер мови

3) промова, виступ ( оратора); спіч

4) розмова

5) мова

6) звучання ( музичних інструментів)

7) монолог (у п'єсі, фільмі); репліка ( діючої особи)

1) родина, сім'я; рід; сімейство

2) бот., зоол. родина

3) фіз., хім. ряд

4) співдружність, об'єднання

* * *

1) родина, сімейство; родина, рід

2) cпeц. родина

3) колектив, об'єднання

4) "сім'я" ( в мафії); гангстерський синдикат, який орудує в певному районі

1) решітка; грати

2) рашпер

3) рад. сітка

4) ел. акумуляторна пластина

* * *

1) решітка, ґрати

2) = gridiron I 1, 2,;, 5

3) тoп. координатна сітка

4) елк. сітка

5) paд. сітка

6) eл. акумуляторна пластина

7) електромережа; мовна мережа

8) aвт. місце старту перегонів

9) oпт. растр

1) неписьменність, безграмотність

2) помилка

* * *

1) неграмотність

2) помилка (орфографічна, мовна)

n фр. (pl тж portmanteaux)

1) чемодан; складана дорожня сумка

2) вішалка (для одягу)

3) лінгв. мовна контамінація (штучно складене слово, напр.: galumph = gallop + triumph)

* * *

n; (pl- teaux)

1) валіза; складана дорожня сумка

2) вішалка ( для одягу)

3) лiнгв. слово-гібрид (нaпp. shamateur = sham + amateur; portmanteau word)

1) хист до слова; мовна здібність

2) мовне (звукове) вираження

3) муз. вокальна майстерність

4) фон. вокалізація

* * *

1) дар мовлення; мовленнєва здатність

2) мовленнєве або звукове вираження; вираженість в мовленні

3) муз. вокальна майстерність

4) грам. вокалізація, озвончення

1) решітка, ґрати

2) = gridiron I 1, 2,;, 5

3) тoп. координатна сітка

4) елк. сітка

5) paд. сітка

6) eл. акумуляторна пластина

7) електромережа; мовна мережа

8) aвт. місце старту перегонів

9) oпт. растр

1) неграмотність

2) помилка (орфографічна, мовна)

1) n мова; мовна діяльність; дар мови ( faculty of speech); усне мовлення

2) вимова, манера говорити; характер мови

3) промова, виступ ( оратора); спіч

4) розмова

5) мова

6) звучання ( музичних інструментів)

7) монолог (у п'єсі, фільмі); репліка ( діючої особи)

ГЕРМЕНЕВТИКА ФІЛОСОФСЬКА - виникла і розвивалась, з одного боку, у річищі традиційної герменевтики (див. герменевтика) - як її відгалуження, з другого боку - Г.ф. є певним щаблем у процесі внутрішньої еволюції останньої, який суттєво оновлює і видозмінює її предметне поле. Спочатку Г. ф. розглядали як мистецтво тлумачення (ars interpretandi) текстів та інших проявів думки. Потреба у "культивації правильного тлумачення" виникла тоді, коли нашарування культури стародавнього світу ускладнили безпосереднє розуміння текстів, які вважалися зразковими. Після перших герменевтичних досліджень софістів і Аристотеля ("Про тлумачення") мистецтво інтерпретації набуває значної ваги й поширення. У наступні часи з'являються герменевтичні пояснення до тлумачення Біблії та спроби систематизації засобів, що уможливлюють і полегшують розуміння класичної та юридичної літератури. У Новий час термін "герменевтика" вперше вживає в 1629 - 1630 рр. страсбурзький філософ і теолог Даннгауер. На його думку, "загальна герменевтика" - це наука про засадничі принципи тлумачення письмових джерел із теології, правознавства й медицини. Формування Г.ф. відбувалося значною мірою як наслідок дослідження проблеми тлумачення у двох аспектах: 1) багатозначності знаків, 2) співвідношення тексту й буття. Універсалізація герменевтики, набуття нею філософського статусу здійснювалися завдяки поступовому усвідомленню щільного зв'язку цих двох аспектів і проблематизації методичного характеру герменевтики. Варіанти універсальної герменевтики, запропоновані Шляєрмахером іДильтеєм, містили ідею визначення смислу будьякого тексту в залежності від розуміння задуму автора, а не зв'язку між текстом і читачем. Г.ф. Гадамера відзначають: заперечення психологізму, властивого цим першим варіантам універсальної герменевтики, і наголошення на тому, що мова як комунікація є буттєвим простором зазначеного зв'язку. У праці Гадамера "Істина і метод. Основи філософської герменевтики" (1960) думку Гайдеггера про єдність розуміння із саморозумінням (буттям) інтерпретатора - т. зв. "герменевтичне коло" - узгоджено з думкою про мову як підставу "злиття горизонтів" тексту і читача. Отже, читання як своєрідна інтеракщя між текстом і інтерпретатором править тут за парадигму будьякого розуміння. Відмова від поняття "об'єктивного смислу", незалежного від цієї інтеракції, спонукає Гадамера критично поставитися до самого ідеалу методу в герменевтиці, оскільки поняття методу передбачає абстракцію об'єкта. Наголошуючи на тому, що герменевтика є насамперед практикою, Гадамер водночас підкреслює, що йому вдалося уникнути суб'єктивації смислу, притаманної попередній універсальній герменевтиці Г. оловний недолік останьої в тому, що вона опосередковувала "об'єктивний смисл" (у необхідності якого вона не сумнівалася) дослідженням авторського бачення смислу свого тексту, тобто дослідженням предмета, який принципово не об'єктивується. Г.ф. трактує комунікацію як традицію, чия мовна та історична природа забезпечує істинність розуміння. Існування в традиції як спосіб осягнення істини має, за Гадамером, структуру герменевтичного досвіду, що його як "досвід світу" він протиставляє "науковому досвіду", крізь призму якого дивилася на поняття істини попередня філософія. Досвід світу, утворений з істин філософії, мистецтва та історії, має історичний характер. Це означає, що старий досвід не просто усувається новим чи повторюється, він визначає спосіб засвоєння нового й також зазнає змін під його впливом. У цьому плані Гадамер обмірковує значення упереджень для розуміння. Істинність смислу як відповідність буттю не означає незалежність від напередвизначеного традицією, адже саме традиція є буттям, яке передує нашим актам рефлексії, бо ми самі завжди вже занурені в неї. Інтерпретація, що сягає істинного смислу, здійснюється в межах самовиявлення текстом умов існування свого смислу. Проте інтерпретація - не відтворення смислу, вміщеного автором у тексті, а саме творення смислу в зустрічі з текстом як "носієм" смислу (комунікація). Наше розуміння водночас експансивне й співвідносне, тобто спонтанність його смислотворної дії обмежена іманентною необхідністю тексту, що належить традиції і нашим передрозумінням. Тому істина скінченна, а ми завжди упереджені, хоч і не приречені підпорядковувати думку одним і тим самим упердженням. Навпаки, засвоєння нового смислу дозволяє не лише усвідомити умови його розуміння, що їх диктує традиція, а й висвітлити власні упередження, тобто краще зрозуміти себе. Незалежність від будь-яких упереджень є, на думку Гадамера, теж упередженням, до того ж, хибним. Втім, якщо розглядати ідеал неупередженого розуміння як засаду традиції Просвітництва, перед Гадамеровою герменевтикою постає проблема різноманітності й суперечливості традицій, що поновлює питання про істинність і вимагає нових роз'яснень щодо ототожнення традиції з буттям. До численних спроб обмежити гадамерівський історизм належать варіанти герменевтики Апеля, Габермаса й Рикера. Апель аналізує комунікацію, що уможливлює розуміння з точки зору виокремлення її трансцендентальних умов, тим самим повертаючись до метафізичного поняття буття. Габермас звертається до ідеї герменевтичного методу, який має сприяти усуненню перекручених форм комунікації. Рикер доповнює філософську герменевтику семіотичним аналізом і намагається в ній інтегрувати різні методи інтерпретації.

ТЕКСТ ( від лат. textum - сплетіння, побудова, зв'язок) - знаково-мовна реалізація певної системи інформації. З погляду семіотики, Т. - лінійна послідовність знаків, задана певними культурними кодами. Залежно від характеру кодів, Т. можуть бути письмові (алфавітні, піктографічні, формульно-математичні тощо), усні, технотронні (задаються за допомогою засобів радіо, звукозапису, машинної пам'яті). Т. передбачає певну мову та виступає її практичним втіленням. Мова задає репертуар знаків Т., способи утворення з них виразів, правила оцінки, вибору, читання, а також правила перетворення. Останні визначають зв'язки мовних одиниць. За ступенем зв'язку мовних одиниць та наближеністю породжуваних ними конструкцій Т. діляться на контексти. Перетворення контекстів виявляє, як їхній інваріант, інформаційно-смисловий аспект Т. Відповідно Т. характеризується планом змісту та планом вираження. З філософського погляду, Т. виступає як матеріальна оболонка ідеальних результатів людської діяльності.